1. Натисніть Подати заяву та авторизуйтесь за допомогою електронного підпису.

2. Заповніть дані про шлюб та чоловіка / дружину, а також про фактичну адресу проживання.
Після перевірки даних у реєстрах (близько 15 хвилин) ви зможете продовжити заповнення заяви.

3. Після підтвердження ваших даних продовжте заповнення онлайн-форми. Відомості з реєстрів підтягнуться автоматично. Якщо деяких бракує, до заяви треба буде додати фото / сканкопії документів.

4. Підпишіть електронним підписом та відправте.

Зверніть увагу: подружжя, яке вдвох бажає взяти дитину на виховання, подає спільну заяву, підписану обома. Члени сім'ї, що проживають разом із заявником, повинні надати свою згоду на створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу.

Для цього необхідна реєстрація всіх вище вказаних осіб у Дії. Заявник вказує дані в заяві, накладає свій цифровий підпис, далі члени його сім'ї отримують сповіщення про це, авторизуються у своєму кабінеті, заповнюють заяву і також підписують її своїм електронним підписом.

1. Зверніться до служби у справах дітей за місцем проживання та у присутності її працівника напишіть заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі.

Від подружжя, яке вдвох бажає усиновити дитину, подається спільна заява, підписана обома членами подружжя.

У разі, коли один із подружжя не може з’явитися до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

2. До заяви обов’язково додаються такі документи:

1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) копія картки платника податків або документ, що підтверджує відмову від податкового номера (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від нього);

3) копія документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

4) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

Якщо ви перебуваєте в шлюбі та бажаєте усиновити дитину, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб–платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, можете подавати тільки Ви.

5) копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

6) висновок про стан здоров’я, складений за формою згідно з додатком 3 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905 (із змінами). Подається для кожного з подружжя;

7) витяг про несудимість кожного з подружжя;

8) документ, що підтверджує право власності або користування житлом;

9) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

Від подружжя, яке вдвох бажає вдвох усиновити дитину подаються усі документи для кожного із них (крім документу вказаного у пункті 4).

У разі, якщо заявник бажає усиновити дитину одноосібно, то висновок про стан здоров’я та витяг про несудимість подає лише він.

Усиновлення дитини.

Відомості про дітей, які можуть бути усиновлені доступні на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України за посиланням.

В Україні існують різні форми сімейного виховання дітей, що не можуть виховуватися рідними батьками. 

• Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дочки чи сина на підставі рішення суду. З цього моменту припиняються особисті та майнові права й обов’язки між дитиною та її рідними батьками та родичами за походженням. Тож це надає усиновлювачу права й обов’язки щодо дитини, які є тотожними тим, що мали рідні батьки.

• Опіка / піклування встановлюється судом та органом опіки для виховання дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 14 років, піклування — над неповнолітніми дітьми з 14 до 18 років. 

Опікун (піклувальник) зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, середню освіту та є законним представником дитини. Він має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. Переважне право стати опікуном дитини надається родичам дитини, а також особам, у сім’ї яких проживає дитина.
За підопічною дитиною зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження усіх державних гарантій.

• Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки несуть обов’язки щодо виховання та розвитку дітей, що тотожні батьківським. Вони є законними представниками прийомних дітей. 

Рішення про утворення прийомної сім’ї ухвалюється районною чи міською радою.
За прийомною дитиною зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження усіх державних гарантій.

Прийомні мають сприяти праву прийомних дітей на усиновлення. Створення прийомними батьками перешкод у забезпеченні такого права є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування такої прийомної сім’ї. Водночас прийомні батьки мають пріоритетне перед іншими право на усиновлення.

• Дитячий будинок сімейного типу — сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка добровільно за плату взяла на виховання не менше як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування для забезпечення сімейним вихованням та спільним проживанням. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не має перевищувати 10 дітей, враховуючи рідних. Батьки-вихователі несуть обов’язки щодо виховання та розвитку дітей, які тотожні батьківським. Вони є законними представниками своїх вихованців.
Рішення про утворення дитячого будинку сімейного типу ухвалюється районною чи міською радою.
За вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження усіх державних гарантій.
Батьки-вихователі зобов’язані сприяти праву своїх вихованців на усиновлення. Створення перешкод у забезпеченні такого права є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування такого дитячого будинку сімейного типу. Водночас батьки-вихователі мають пріоритетне перед іншими право на усиновлення свого вихованця.

Допускається лише за обставин, які встановлюються органом опіки та піклування (наприклад, коли наявні порушення розвитку та стану здоров’я одного з дітей).

Так, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Фінансове та матеріальне забезпечення різних сімейних форм виховання відрізняється.

1. Фінансування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу здійснюється за кошти державного бюджету та включає:

• державну соціальну допомогу на дітей, що призначається прийомним батькам у грошовій формі.
  Розмір державної соціальної допомоги становить 2,5 прожиткового мінімуму на дитину, для дітей з інвалідністю — 3,5 прожиткового мінімуму;
• грошове забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях. Розмір такого грошового забезпечення встановлюється на рівні одного прожиткового мінімуму для працездатної особи на кожну дитину-вихованця та кожну прийомну дитину й не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи іншої державної допомоги.

Щомісячний сумарний обсяг грошового забезпечення батькам-вихователям розподіляється між батьками-вихователями рівними частинами за їх згодою.

Призначення державної соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюється з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу або прийомну сім’ю до дня досягнення дитиною 18-річного віку включно, а в разі навчання в закладі загальної середньої, професійної, фахової та вищої освіти — до 23-річного віку або до закінчення відповідного закладу освіти.

Особам, що є дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, державна соціальна допомога призначається незалежно від того, чи навчаються вони в закладах освіти, до досягнення ними 23-річного віку.

Крім того, батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу може позачергово надаватись індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира. Таке приміщення має бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який ухвалив рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Дитячому будинку сімейного також може надаватися транспортний засіб та благодійна допомога.

Пільги для прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу:

• оплата за газ, світло, воду — 30% (у деяких регіонах відсоток може змінюватися за рішенням місцевої влади, але менше названого бути не може);
• безоплатне харчування прийомних дітей та вихованців у закладі освіти;
• таким сім’ям можуть виділити кошти на ремонт кімнат для дітей, придбання необхідних меблів;
• безоплатний проїзд для прийомних дітей та вихованців на міських автобусах (трамваях, метро тощо), крім таксі;
• прийомним дітям та вихованцям щорічно виділяються безоплатні путівки в заклади оздоровлення та відпочинку;
• дитячому будинку сімейного типу безоплатно надається можливість отримати ділянку землі під фермерське господарство, отримати кредити або позики для розвитку господарства на пільгових умовах, а також для будівництва житла для такої сім’ї. 

Коли термін договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу закінчується, припиняється дія всіх пільг і виплат.

2. Опікуни, піклувальники отримують допомогу на дітей до досягнення підопічними 18 років.

Розмір державної соціальної допомоги становить 2,5 прожиткового мінімуму, для дітей з інвалідністю — 3,5 прожиткового мінімуму.

Крім того, підопічним дітям забезпечується:

• безоплатне харчування в закладі освіти;
• безоплатний проїзд на громадському транспорті;
• щорічні безоплатні путівки в заклади оздоровлення та відпочинку.
  

3. Допомога при усиновленні дитини призначається особам незалежно від отримання на дитину інших видів допомоги. Та призначається на кожну дитину в розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні дитини. 

Такий контроль здійснюється службами у справах дітей за місцем проживання відповідної сім’ї, зокрема шляхом її відвідування. Відвідування повинні проводитися не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в прийомну сім’ю.

Крім того, кожен, хто став свідком неналежного виконання обов’язків громадянина, який взяв на виховання дитину, може поінформувати про цей факт службу у справах дітей та органи Національної поліції.

Так, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з опікунами, піклувальниками, прийомними батьками та батьками-вихователями, і за участю центрів соціальних служб.

За наявності кількох осіб, що бажають усиновити одну й ту саму дитину, переважне право на усиновлення має громадянин України:

• у сім’ї якого виховується дитина;
• який є чоловіком матері або дружиною батька дитини, що усиновлюється;
• який усиновлює кількох дітей, що є братами чи сестрами;
• який є родичем дитини.

Крім вищезазначених осіб переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Усиновити можна дитину, що перебуває на відповідному обліку:

• дитину-сироту;
• дитину, позбавлену батьківського піклування;
• дитину, батьки якої дали згоду на усиновлення.

Проте не підлягають усиновленню діти, які отримали відповідний статус як діти:

• відібрані в батьків без позбавлення батьківських прав;
• батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі;
• батьки яких під час здійснення кримінального провадження перебувають під вартою;
• батьки яких перебувають у розшуку органами Національної поліції;
• у зв'язку з хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої обов’язки;
• батьки яких перебувають на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де ведуться активні бойові дії;
• розлучені із сім’єю, що визнані біженцями.

Усиновлювачами не можуть бути:

• неповнолітні особи;
• особи однієї статі;
• обмежені в дієздатності або визнані недієздатними;
• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
• які були усиновлювачами іншої дитини, але це було скасовано з їхньої вини;
• перебувають на обліку у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживають спиртним або наркотиками;
• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;
• страждають на хвороби, перелік яких затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 20.08.2008 №479;
• іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
• були засуджені за кримінальні злочини;
• за станом здоров’я потребують стороннього догляду;
• є особами без громадянства;
• перебувають у шлюбі з особою, яка:

- позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- була усиновлювачем іншої дитини, але це було скасовано з її вини;

- перебуває на обліку у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживає спиртним або наркотиками;

- страждає на хвороби, перелік яких затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 20.08.2008 №479;

- була засуджена за кримінальні злочини;

- відмовилася пройти курс навчання (якщо не мала на це право);

• житлове приміщення особи перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
• у житловому приміщенні особи неможливо влаштувати окреме спальне місце для дитини та місце для її занять;
• особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
• Також не можуть усиновити дитину особи, чий середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір прожиткового мінімуму.

Крім того, не можуть бути усиновлювачами особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї, що мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), алкогольну, наркотичну залежність, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, асоціальні прояви, нахили до насильства.

• Усиновлення дитини є безтерміновим, оскільки усиновлювач приймає у свою сім’ю дитину на правах дочки чи сина;
• під опіку дитина влаштовується до 14-річного віку, під піклування — з 14 до 18 років;
• у прийомну сім’ю та дитячий будинок сімейного типу діти влаштовуються до досягнення 18-річного віку або до закінчення навчання у профтехнічних чи вищих навчальних закладах. Діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, можуть продовжити проживати та виховуватися у прийомній сім’ї до досягнення 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони в закладах освіти.
  

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків: щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку, прийомні діти вже вибули з прийомної сім'ї.  

1. Опікуни та піклувальники зобов’язані:

• дбати про дитину, її виховання, лікування, навчання та розвиток, а також про створення їй необхідних побутових умов;
• вимагати повернення дитини від осіб, що тримають її без законної підстави;
• вчиняти правочини від імені підопічного; 
• вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів дитини;
• дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун повинен враховувати її бажання. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за кошти пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України.

Опікун, піклувальник не має права без дозволу органу опіки та піклування:

• відмовитися від майнових прав підопічного;
• видавати письмові зобов’язання від імені підопічного;
• укладати договори щодо цінного майна.
  

2. Прийомні батьки та батьки-вихователі зобов’язані:

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
• При цьому забороняються будь-які види експлуатації дитини, фізичні та інші покарання, що принижують людську гідність.
  

3. Усиновлювачі набувають усіх прав та обов’язків щодо усиновлених дітей, які тотожні батьківським.

Водночас особа має право на таємницю перебування на обліку усиновлювачів, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення тощо.

Крім того, усиновлювач має право на зміну відомостей про місце, дату народження дитини та на зміну її імені. Для зміни імені потрібна згода дитини, але така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

При цьому можуть змінюватися прізвище та по батькові дитини. 

Для забезпечення таємниці усиновлення суд розглядає справу під час закритого судового засідання.

Під час судового засідання також обов’язково мають бути присутні:

• заявник;
• дитина, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення;
• орган опіки та інші особи, яких суд визнає за потрібне допитати.

Розгляд справ про усиновлення проводиться судом у складі одного судді та двох присяжних.

За клопотанням заявника суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати й місця народження усиновленої дитини. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.

• Дієздатна особа віком від 21 року (за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини);
• усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину не менш як на 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці має бути щонайменше 18 років.

1. Усиновлювач може бути позбавлений батьківських прав, якщо він:

• ухиляється від виконання своїх обов’язків або забезпечення дитині повної загальної середньої освіти;
• жорстоко поводиться з дитиною;
• є алкоголіком або наркоманом;
• вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва;
• засуджений за вчинення кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Усиновлення може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо:

• воно було проведене без згоди дитини або рідних батьків;
• якщо усиновлювач насправді не бажав прав та обов’язків, що виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення);
• якщо воно було проведене на підставі підроблених документів;
• у разі відсутності згоди на усиновлення другого з подружжя усиновлювача.

У разі визнання усиновлення недійсним:

• воно анулюється з моменту його здійснення;
• дитина влаштовується в іншу форму виховання;
• відновлюються права та обовʼязки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням;
• відновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. Але за бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які отримала у звʼязку з усиновленням;
• суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на термін не більший як 2 роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

3. Усиновлення може бути скасовано за рішенням суду, якщо:

• воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
• дитина страждає на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
• між усиновлювачем і дитиною склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
  

Скасування усиновлення після досягнення дитиною повноліття може бути здійснено:

• за взаємною згодою усиновлювача та усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Процедура взаємодобору сім’ї та дитини розпочинається після подання до служби у справах дітей відповідних документів та погодження них службою.
Особлива увага приділяється обговоренню першочергових заходів щодо задоволення потреб кожної конкретної дитини.

Сімейний кодекс України

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

Закони України «Про охорону дитинства»

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю, затвердженого»

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого»

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 552 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, у тому числі з інвалідністю, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною”, оплати послуг із здійснення патронату над дитиною та виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя, підтримки малих групових будинків»